ВЛ80К

Будувався з 1963 до 1971 року, випущено 695 одиниць. Після експериментів з регулюванням напруги ТЕД на первинній стороні трансформатора і візками без ресор серійні ВЛ80 набули конструкцію, що загалом продовжує традиції електровоза ВЛ60К. Однак багато вузлів значно відрізняються від них на ВЛ60К.
Так, тягові двигуни мали більш вигідні характеристики, генератор струму управління ДК-405 був замінений на безконтактне джерело живлення на основі трансформатора ТРПШ, а при відключенні несправної випрямної установки відключається також пара двигунів, що керуються нею - на ВЛ60 вони підключаються до іншої ВУ і тяга електровоза зберігається.
Прохід - вздовж лівої стіни кузова, простір, що залишився, від поперечного проходу (розташований за кабіною секції) до міжсекційного переходу (розташований в хвості) відгороджене шторами і називається високовольтною камерою (ВВК).

На кожній секції електровозу ВЛ80К перших випусків (до номера 380) встановлені два потужні (40 кВт) відцентрові вентилятори для охолодження тягових двигунів, які забирають повітря через врізані в праву стінку кузова жалюзі, і чотири малопотужні високооборотні (14 кВт, 2650 хв засмоктує повітря через встановлені на даху жалюзі та подає його до шафи випрямної установки.
Всі допоміжні машини, крім МВ-2 (заднього візка), встановлені всередині ВЛК. Розташування обладнання в кабіні та поперечному проході (зокрема, розташування розподільника повітря гальм і клапанів звукових сигналів під стелею поперечного проходу) не змінилися в порівнянні з ВЛ60К.